Коли вранці на болоті
Спалахне ясна зоря,
Не дивуйтеся скорботі
В погляді у Глухаря.
Я ходжу, крильми махаю,
Або в затінку стою,
І чекаю, виглядаю
Копалушечку свою.
Приспів
Де ж ти, душечко,
Копалушечко?
Вийди, серденько не край.
Я ходжу сумний,
З горя сам не свій —
Хоч бери й вмирай!
Я гірляндами конвалій
Твій означу кожен крок.
З полуниць зроблю коралі,
А віночок — з нагідок.
Де ж ти, панно моя мила!?
Вже й літечко догоря.
Прилітай, тебе калиною
Пригощу, моя зоря!
Як прицілиться мисливець,
Захищу тебе грудьми.
Але ж краще було б, мила.
Нам відлинути туди,
Де ні вовк, ані лисиця
Не зуміють нас впіймать.
Де на тихому узліссі
Будем жити-раювать.
Копалушечка — зменшувальне від сл. Копалуха (для мисливців — Глухарка).